Його портрет – на районній дошці пошани

Токар Микола Миколайович – водій автомобіля з вивезення деревини Летичівського лісопункту Державного підприємства «Летичівське лісове господарство».

  «Працьовитий, енергійний, головне – відповідальний, – не шкодує гарних слів для хлопця начальник лісопункту В.Г.Івасюк. – В місяць вивозить, перевантажує 650-700 кубометрів лісу. – Робота не з легких, -і В’ячеслав Григорович більш детально зупиняється на обов’язках водія. – Коли потрібно, лісо продукцію доставляє на Деражнянський  лісокомплекс, Летичівську дільницю переробки деревини, проміжні склади інших лісництв. А це – від 16 до 20 метрів кубічних, робить не одну, дві ходки. Коли потрібно – зі свого автомобіля перевантажує на високо вантажний, фуру. Завдяки старанності та майстерності в роботі він виконує та перевиконує доведені йому завдання».

Шофер має подяки начальника Хмельницького обласного управління, ДП «Летичівське лісове господарство». Цьогоріч його портрет занесено на районну Дошку Пошани.

  Микола Токар працює на підприємстві з 12.03.2012року. Відносно не так давно. Порівняно з його попередніми місцями роботи – найдовше. Пояснив це коротко:»Бо тут краще».

  Народився хлопець в липні 1989 в Летичеві. Тут збігло його дитинство, тут закінчив школу. Згодом навчався у Голосківському професійно-технічному закладі. Шоферував спочатку у приватних структурах. Маслозаводі. Знайомі, приятелі  поїхали шукати кращого хліба, довшого рубля хто в ближню Польщу, хто в далеку Португалію. Кликали з собою. Відмовлявся. Вважав: хто хоче працювати – може знайти роботу і дома. Де народився, мовляв, там і знадобився. Ніж принижуватися, гнути спину на поляка, можна і в своїх мати гарні заробітки…

  Хто з дитинства привчений до праці, відповідальності за зроблене, той обирає правильний життєвий шлях. А повчитися хлопцю було у кого. Добре засвоїв батькову науку, який вважав, що кращою є синиця в жмені, ніж журавель у небі. Батько – Микола Леонтійович – все своє життя шоферував. На пенсію пішов теж із лісгоспу, відпрацювавши довгі роки на ГАЗ-66.

  У сина – потужніший автомобіль – Урал. Не новий, але водій утримує його у відмінному стані. Так і повинно бути.

  Техніку і не одну одиницю мають і в приватній власності. Виручає і додає до сімейного бюджету їх МТЗ. Щоб обробити власні городи, не ходять, не просять когось збоку, мають своє. А такий стан завжди викликає повагу серед односельців.

  Нехай же завше щастить тобі, Миколо!

Токар_01-685x400