На радість прийдешніх поколінь

lisЖиття мінливе. Змінюються часи, звичаї, цінності. Взяти до прикладу хоча б наш Летичів. Огляньмося на кілька десятків років назад. В усіх його напрямках, з усіх боків вирувало життя. «Термопласт», сільгосптехніка, «Кераміка», цегельні заводи… З окремих підприємств залишилися одні друзки, якщо деякі й збережені – то для зовсім іншого роду діяльності. У колись виробничих цехах – зараз танцюють.

  Але є  у нас дещо незмінне. Це – Державне підприємство «Летичівське лісове господарство». Тут, як і десять, двадцять, тридцять років назад – рух, життя. Де ще так гамірно зранку? Звідки линуть грюкіт, торохтіння двигунів? І круте слівце, і український мат…А без цього у чоловічому трудовому колективі ніяк. Ні руш.

  Коли про «обсяги виробництва» маслозаводу, консервного, агробуду говорить саме сьогодення, то сьогодні лісове господарство – на противагу таким – твердо стоїть на ногах, має солідний досвід. Звичайно, в наш непростий час – безграмотних, знищенних реформ не легко було втриматися й лісівникам у сідлі. Щодень – нові проблеми й випробування. Але у переддень професійного свята – лише про те, чим пишаються працівники лісу – про здобутки, передовиків виробництва, перемоги!

  Лісове господарство – це перш за все – потужний, сильний колектив. Завдяки знанням, сумлінню, досвіду, а ще – працьовитим рукам – лісівники виконують свої зобов’язання перед державою.

   ГОЛОВНЕ – НЕ ЗРУБАТИ – ПОСАДИТИ!

  Основні види діяльності лісгоспу – вирощування, відновлення, охорона лісів, забезпечення раціонального використання земель лісового фонду, невиснажливе лісокористування. Створення та відновлення лісових насаджень – це «святая святих» – одна з головних сфер діяльності підприємства. ЇЇ виконання вимагає вкладення значних коштів, не дає швидких прибутків, однак саме це формує все лісове середовище й визначає якість лісу. Тому обсяги та якість лісовирощування є найкрасномовнішими показниками виробництва. Щороку у господарстві створюються десятки гектарів лісових культур.

  За перше півріччя цього року в ДП «Летичівський лісгосп» проведено відтворення лісу в Державному лісовому фонді на площі – 42,2га. Особлива увага приділяється збільшенню площ лісових насаджень на землях, непридатних для сільськогосподарського використання.

  ЛІС – ДЛЯ ЛІСІВНИКА – БЕЗЦІННИЙ ДАР ПРИРОДИ.

  Берегти і захищати неповторну красу рідного краю –  зміст усього їх життя, тому

  головною ціллю лісгоспу було і є – забезпечення раціонального використання відновлювальних природних ресурсів. Обсяги лісокористування в лісах району не перевищують розрахункову лісосіку, що забезпечує екологічно збалансоване лісокористування.

  СПРАВЖНІМ ЛІСІВНИКОМ ВВАЖАЄТЬСЯ ТОЙ, ХТО ВИРОСТИВ ЛІС З НАСІНИНИ. І хоч дехто вважає долю лісовода невдячною, навіть трагічною, бо він не бачить кінцевих результатів роботи. Адже потрібно сто років для того, щоб виріс ліс, посаджений сьогодні. Проте саджати ліс – найблагородніша із професій. І для лісовідновлення підприємство забезпечене садивним матеріалом із власного розсадника. В них щорічно вирощуються понад 300тис. шт.. стандартних сіянців, які повністю забезпечують потреби в садивному матеріалі для садіння лісу. А ще лісгосп займається вирощуванням декоративного посадкового матеріалу для реалізації населенню. В лісовому розсаднику Бохнянського лісництва вирощуються саджанці популярного ялівцю, самшиту, туї, кипарису різних за висотою та формою.  Цьогоріч у теплиці зачеренковано 40тис.шт. живців декоративних хвойних порід для подальшого їх дорощування у розсаднику.

  ЛІСУ ПОТРІБЕН ФАХІВЕЦЬ. Це добре знають у господарстві, тому завжди дбають про кадри. За рахунок ДП «Летичівське лісове господарство» у Житомирському аграрному університеті на факультеті «Лісове господарство» навчаються п’ять працівників: три старших майстра, помічник лісничого, другу вищу освіту здобуває інженер з охорони праці.

  ЛІС.МОГУТНІЙ І ТАЄМНИЧИЙ… Він манить до себе грибників, любителів березового соку, ягід. Люди просто тікають від суєти, багатолюддя, щоб наодинці вдихнути цілющого повітря, зарядити себе доброю, позитивною енергією, яку щедро дарує мовчазний ліс. Обійнявши височенну сосну, ми й не замислюємося над тим, що в лісах хазяйнують люди, котрим знайомий кожен його квадратний метр, кожне дерево, навіть кущ. Хоча лісівники так не вважають. Господарями лісу вони вважають зайця, косулю, комаху, бо це їх дім. Лісники не дуже мають коли лягти горілиць у лісі, послухати спів пташок, проте розкажуть, якими стежками ходять лиси, тікають борсуки, кози.

  На кожного лісника припадає більше 350-380га лісу. У кожного – свій дар, щоб роки, десятиріччя присвячувати себе лісу. Якщо узагальнено, то всі працівники лісового господарства  – унікальні, кожен –  цікавий і заслуговує в день професійного свята найкращих слів вдячності, бо кожен з них по-своєму до лісу припав душею. І все таки про кращих з кращих, про їх  нагороди.

   Паламарчук Петро Дмитрович, начальник Летичівської РММ – Нагрудний знак «Відмінник лісового господарства»;

  Бортняк Володимир Вікторович, лісничий Вовковинецького лісництва – Почесна Грамота Державного агентства лісових ресурсів України:

  Горбатюк Володимир Іванович, оператор тракторного навантажувача деревини – Подяка Голови Державного агентства  лісових ресурсів України;

  Токар Микола Миколайович, водій – Почесна Грамота Хмельницької ОДА;

  Маліванчук Руслан Анатолійович, лісник Головчинецького лісництва – Подяка Хмельницької ОДА;

  Черненко Михайло Васильович, лісник Бохнянського лісництва – Почесна Грамота Хмельницької обласної ради;

  Бехта Ніна Миколаївна, бухгалтер Деражнянського лісокомплексу – Почесна Грамота Центрального Комітету профспілки працівників лісового господарства.

    У ВСЬОМУ ЙОГО ЄСТВІ – ТУРБОТА ПРО ЛІС І ЛЮДЕЙ, ЯКІ В НЬОМУ ПРАЦЮЮТЬ.  Якщо ми вже почали розмову  з порівнянь, то варто вказати й на таке. За кілька десятиріч у Летичеві кільканадцять разів змінювалася влада, відтак і керівники підприємств. Незмінним, от уже третій десяток років є керівник лісового господарства – Василь Михайлович Сивун. Ліс навчив цього господарника жити за велінням душі, з чистим сумлінням, бути відкритим і добрим, як і він – ліс. А колектив, який він  незмінно очолює, навчив відрізняти правду від брехні, цінувати фахівців, бути вдячним, утримувати дисципліну. Так, у нього непростий характер. І погудить, і накричить. Але виходить це якось тепло – по–батьківськи. Не приховує, що не любить пристосуванців, лицемірів, бо сам справжній. Відразу й не зрозуміти – чого більше у способі його керівництва – пряників чи батога? Кому чого більше бракує. Але кожен у селищі скаже, що лісівникам з керівником поталанило.

  Хто ще так дбає про своїх працівників? У лісівників – одна з кращих заробітних плат у районі. Середньомісячна становить – 16,5 тис.гривень.

  На Сивуна, його підприємство розраховують, на нього спираються.(Перелік добрих справ – чималий). Назвемо основне. Державне підприємство за сім місяців 2018 року сплатило 18млн.131тис.грн. до бюджетів усіх рівнів. До бюджету Летичівського та Деражнянського районів сплачено 5млн.805тис.грн.

   ГАРНА СПЕЦІАЛЬНІСТЬ У ЛІСІВНИКІВ. Це відчувається не лише у свято. Не дивлячись ні на що. На постійну зайнятість, на те, що ліс потрібно берегти від пожеж, захищати від шкідників, хвороб. А тепер ще й від тих, для кого ліс – ласий шматок, законотворців, які хочуть ліс приватизувати. Кортить деяким зробити з лісу те, що зробили з колгоспами та підприємствами. Лісівники вірять – не вдастся.

   Створені їх руками, розумом, їх турботою лісові масиви і гаї ростимуть і шумітимуть на втіху онукам і правнукам, на радість прийдешніх поколінь.