УСПІХ – У ЗЛАГОДЖЕНОСТІ ДІЙ

Про те, що робота лісівників вимагає злагодженості у всіх їх діях, тобто діяльності їх на кожному етапі і кожній ділянці, зокрема, годі й говорити.

Окремо взятий лісоруб з бензопилою, тракторист  – у лісі «не воїни»…

Біля свого автомобіля,(що на знімку), Віктор Станіславович Пацановський, водій ДП «Летичівське лісове господарство». Шофер лісопункту очікує з лісу трактор з лісородукцією.

Перегрузивши «веймером» (маніпулятором) лісову продукцію, на автомобіль, доставивши її на склади, лише тоді робота вважатиметься зробленою. Їх спільна робота… А до неї причетними були ряд лісівників. Ще до того, як потрапити під бензопилу. І після.

В.С.Пацановський працює у господарстві не так давно. Але про таких кажуть: «бувалий», бо все життя про шоферував. Переїхав у рідні краї з Кіровоградщини. Відмітили колеги відповідальність, добросовісність. А що відділяє, то те, що майже не стоїть на ремонті. Як це йому вдається на неновому автомобілі – загадка. Хоча дуже просто. Потрібно любити автомобіль, на якому працюєш і берегти його.

Віктор Станіславович щомісяця вивозить на нижні склади, що у м.Деражня 400 – 430 метрів кубічних деревини.

Корнійчук Василь Васильович (що на знімку нижче) – тракторист підприємства. Це він своїм МТЗ-80 вивозить з лісу і перевантажує деревину на автомобіль. Ця робота не з простих. Але молодому чоловіку підвласна. Норми виконує. Не підводить ні лісорубів, ні автомобілістів.

IMG_20190730_104854 IMG_20190730_104955

УСЕ ЖИТТЯ – З ТЕХНІКОЮ

За багаторічну та сумлінну працю в ДП «Летичівське лісове господарство», високу професійну майстерність та з нагоди 60-річчя директор підприємства В.М.Сивун вітав іменинника – головного механіка В.І.Раднєвича.

Василь Михайлович зачитав і вітальну листівку за підписом начальника Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства П.С.Пешка. За добросовісне виконання своїх обов’язків в системі лісового господарства області, вагомий особистий внесок у розвиток комплексного лісогосподарського виробництва з виплатою грошової премії Володимира Івановича Раднєвича нагороджено Почесною Грамотою.

З квітами, подарунком, конвертом у руках, вітальними словами від трудового колективу лісівників до винуватця торжества зверталася голова профкому підприємства Л.В.Войтина: «Нехай удача супроводжує всі добрі починання, мудрість сприяє у справах, доля буде щедрою на добрих друзів… Людської поваги Вам і визнання»

І хоча не завжди супроводжувала удача, всього було у житті, не просто було долати труднощі, але поваги від друзів та колег по роботі заслуговував у колективах, яких працював. Перш за все цим, що не зрадив своєму вибору, рідній техніці, якій присвятив усе свідоме життя…

Крутити гайки йому хотілося змалечку, приваблювало все те, що пов’язане з технікою, тому по закінченні школи обрав залізничне училище. І в Армії – з технікою, і після служби…Успішне навчання на факультеті механізації Камянець-Подільськогосільсько-господарського інституту. Здобувши спеціальність  інженера-механіка, Володимир Іванович був направлений на роботу у рідне Голенищеве.

З 1986 до 1998р.р. він – головний інженер колгоспу «Прогрес», з 1998 до 2001р.р. – директор ТОВ «Перемога», з 2001 до 2013р.р. – директор Летичівської філії «Агропромтехніка».

З 1лютого 2013 року В.І.Раднєвич – головний механік ДП «Летичівське лісове господарство». Володимир Іванович любить свою роботу, колектив, у якому трудиться, дітей, (трьох славних послала доля), дружину, життя у всіх його проявах…

Здоров’я і добра Вам, шановний ювіляре!

 

 

ВІДПОВІДНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА МІЖНАРОДНИМ

СТАНДАРТАМ ПІДТВЕРДЖЕНА

З 4листопада по 6 включно на підприємстві ДП «Летичівське лісове господарство» було проведено наглядовий контрольний аудит. Ним було підтверджено відповідність господарства міжнародному стандарту по лісовій сертифікації.

Аудит проведено аудиторською компанією ТОВ «Легалліс» м.Києва за участю старшого аудитора Олександра Петровича Поліщука та аудитора Василя Віталійовича Іванченка.

Аудит відповідає вимогам FSC

Оцінка проводилася за стандартом FC –STD-02

Сертифікат дійсний до 2023 року.

изображение_viber_2019-11-06_12-15-52изображение_viber_2019-11-07_07-49-54 изображение_viber_2019-11-07_07-49-541

 

ПОБІЛЬШЕ Б ТАКИХ …

Такі чоловіки неохочі до балачок, надто скупі на слова, що стосуються їх роботи, особистого життя. Але саме на таких опирається на виробництві керівництво, надіються друзі і товариші, не уявляє своїх буднів без їх турботи родина. Бо такі не підведуть, не залишать у біді, підтримають за будь-яких обставин.

З колишнього колгоспу ім.Щорса прийшов на роботу у ДП «Летичівський лісгосп» Володимир Іванович Горбатюк. Було це у 2001 році. З того часу – Володимир Іванович день у день, хоча й не лісівник, але знаходиться у лісі і знає лісові дороги, можливо, краще них. Він – незмінний і, як кажуть, незамінний тракторист грейферного навантажувача, який відвантажує лісо продукцію на машини, на яких не встановлені маніпулятори.

Норми свої виконує й перевиконує. Завантажує більше 500 метрів кубічних лісо продукції щомісяця. Прості, здавалося б цифри, не кожен уявляє собі скільки це: багато чи мало, але за ними – важка, напружена робота. Швидко, майстерно виконує тракторист свої  щоденні обов’язки, незалежно від погоди, в спеку, коли безжально припікає, в негоду, коли морозом руки обпікає… Не шукаючи «кращого хліба», «довшого рубля» , не зазираючи до колег у кишеню, Володимир Іванович добивається успіхів на своєму робочому місці. «Його камінь обростає на одному місці», він є професіоналом своєї справи, до його думки прислухаються, з його порадами рахуються. При потребі він сідає на будь-який інший трактор і виконує ту роботу, яка необхідна на той час. (Наразі підміняє товариша, який перебуває на лікарняному).

Горбатюк Володимир неодноразово удостоювався почесних грамот, нагород як від обласного управління лісового господарства, так і від Летичівського. «Побільше б таких працівників: самовідданих, надійних, підприємства були б успішнішими», – скаже добре слово директор В.М.Сивун. Бо саме такі є непорушною основою на виробництвах.

Володимир Іванович з дружиною виховали дві дочки, тепер їм допомагають у вихованні двох онучок: другокласниці Ліліани та п’ятирічної Яни.

На таких, простих трудягах і лежить велика відповідальність перед країною, малими й великими підприємствами і головне – їх дітьми.  Бо саме вони оцінюватимуть їх роботу.

IMG_20191029_084543

ДОПОМАГАЮЧИ ЛІСІВНИКАМ

Як допомогти лісівникам досягти зменшення затрат при відновленні лісів? Як вивільнити ручну працю? Ці питання завжди турбують керівництво та інженерно-технічних працівників ДП «Летичівське лісове господарство». Новітні технології, як і новітні механізми цікавлять лісівників. Не просто цікавлять, вони знаходять і можливості, щоб їх придбати і таким чином полегшити роботу по догляду за лісовими культурами і збільшити їх площі, а ще – зменшити затрати при відновленні лісів.

Працівники ПрАТ «Спецлісмаш», що в Лубнах,  маючи спеціалізацію – конструювання, виготовлення машин та різних механізмів для потреб лісових господарств, поставили собі за мету вивчити усі тонкощі вирощування лісу та врахувати побажання лісівників з досвідом, не кабінетних працюючих, а саме спеціалістів-практиків. Лубенський завод пропонує в поміч лісівникам культиватори, борони, плуги, саджалки з сівалками, дровоколи, навантажувачі та багато інших, як цікавих, так і корисних механізмів.

Летичівські лісівники нещодавно з їх пропонованих механізмів придбали мульчувач лісний МЛ 1,5 і випробували в роботі. І …? Звичайно, задоволені! Не порівняти з мотокущорізами, які використовували у роботі. Діляться враженнями головний лісничий О.В.Штойко та головний інженер підприємства Ю.М.Кравчук. Коштує не дешево цей механізм, обійшовся господарству більше 85 тисяч гривень, але придбання того варте і себе виправдає. «Мульчувач  не лише полегшить роботу по догляду за лісовими культурами, покращить аерацію грунту, тобто, збагатить її киснем. Новий механізм сприяє кращому росту рослин, молодим саджанцям, при цьому, збивши порослі другорядних порід», – коментує Юрій Миколайович. Це дає змогу підвищити якість виконуваних робіт, а саме – подрібнити деревні порослі і рівномірно розкидати мульчу по поверхні грунту.

«Придбали мульчував поки що один, в планах – мати такі в кожному лісництві», – поділився враженнями Олександр Васильович.

 

З КОРИСТЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ

Дивний народ ці лісівники. Садять ліси, хоча знають, що скористатися цими лісами, їх результатами і благами не доведеться. Створюють казкові куточки в лісах для тих, хто прагне потрапити туди, як тільки з’явиться вільна година, щоб відпочити. Самі змоги такої не мають, роблять для зручності відпочиваючих.

Йдеться про рекреаційні пункти, що організовані і знайшли своє місце у кожному з чотирьох лісництв ДП «Летичівське лісове господарство».

На світлинах –одне з них – Козачанське, щойно з якого повернулися. Їздили, щоб познайомитися ще з одним диваком, хоча за професією не лісівником. Він товаришує з козачанськими лісівниками, а вони «використовують його задуми, здібності», – жартують лісівники.

Але все по-порядку. Рекреаційні пункти – місця відпочинку у лісі. Підприємство вклало у їх створення кошти. Задля людей, заради їх блага.Їх можна обладнати просто, з усім необхідним: стіл, лавки, ящики для сміття, накриття, щоб заховатися від дощу, вбиральні. А можна вкласти у деревину душу, вдихнути свій творчий неспокій, щоб у такі місця хотілося повертатися знову і знов.

Козачанський куточок відпочинку – улюблене місце молодят. Весільні пари за будь-якої погоди намагаються потрапити саме сюди на фотосесію. Для них тут продумані східці на двоярусну альтанку, де розмальована лавка у вигляді серця з одного боку, з іншого – заготовки все із того ж дерева – в поцілунку губи. Можна піднятися ще вище і ще. Чим вище – тим цікавіше і очам відкривається дивокрай…

У дні святкові, на вихідні тут завжди людно, гамірно від дитячого сміху. І хоч місця вдосталь, бо альтанка не одна, аж три, (всі просторі, одна – двоярусна), вільного все ж немає. Продумані місця для смаження шашликів, (для цього є мангал), місця для ігор з дітьми, з інформаційного стенду теж можна почерпнути багато цікавого.

Можна, звичайно, роздивитися з фотографій, але таки краще подивитися на свої очі на витвори цього незвичайного мистецтва, бо воно вимагає особливої майстерності, цікавих задумів і вправності рук. Деревина не просто ожила в його руках, знайшла своє місце. Не просто зручно розмістившись, а й красиво. Ільїн Олександр Миколайович. В більшості своїй це він тут мудрував і творив. Застали його з метром у руках. Виміряв, приглядався, до блокнота не записував, всі розрахунки в голові. Розповідати про себе не мав бажання, скупо про те, що проживає в Козачках, вже на пенсії і своє  творче натхнення охоче дарує людям. Допомагав в оформленні Козачанського лісництва, тепер ось тут проводить свій вільний час. Поділився задумками. Оті здоровенні стовбури дерев лежать тут не просто так, то в майбутньому – дитячі паровозики, а для молодят он в тому місці мають розташуватися гойдалки… Планів – «море», – сміється. Нехай би втілювалися і здійснювалися.

Але, наостанок, ще б одне побажання: нехай би це ще цінували люди. Все ті ж відпочиваючі. Одні залишають місце відпочинку по-людськи прибравши за собою, інші ж таки мають звичку – нашкодити. Надія – на совість, сторожа не приставиш.

3

2

346

ОСІНЬ СМУТКОМ ОГОРНУЛА

Знову осінь зодягнула в барвисті одежі дерева, застелила золотавим листям навкруги… Проте поряд з гарними митями, які скрашує ця напрочуд гарна пора, мають місце і сумні.

Скорботним для працівників ДП «Летичівське лісове господарство» виявився день 20 жовтня. Не дивлячись на те, що день був недільним, вихідним, лісівники, очолювані директором підприємства, дружно зібралися, щоб провести в останню дорогу колегу, сумлінного колишнього працівника господарства Серветника Миколу Васильовича.

Серветник М.В. в ДП «Летичівське лісове господарство» працював з жовтня 1989року. Починав з посади диспетчера автоколони. Незабаром був переведений завідуючим ремонтно-механічною майстернею держлісгоспу. Знову в жовтні, вже 1993 року був обраний головою профкому Летичівського держлісгоспу. Саме на цій посаді проявилися найкращі його риси характеру. Микола Васильович у спогадах колег і друзів залишиться людиною доброї душі і привітної вдачі.

Працелюбивий, дисциплінований, добросовісно відносився до своїх службових обов’язків, був людиною мудрою, чуйною, за це мав шану і повагу у колективі.

Був хорошим організатором і наставником молоді. Організована ним спортивна команда неодноразово займала призові місця на спортивних змаганнях серед лісгоспів. Колектив художньої самодіяльності повертався з конкурсів теж з перемогами. Основним завданням голови профкому було – турбота про працівників лісгоспу. Їх здоровий спосіб життя, гарне дозвілля. Микола Васильович добре знав кожного проблеми, турбувався кому про матеріальну допомогу, кому про санаторне лікування, підтримку лісівники знаходили завжди.

Василь Михайлович Сивун щоб і хотів щось пригадати недобре за довгий час роботи разом, не зміг, бо такого й не було. Скільки проблем довелося подолати разом, скільки неприємностей перебороти, а Серветник залишався покладистим, добросовісним, щирим і відкритим.  Розумів не те, що з пів слова, погляду.

М.В.Серветник пропрацював у лісгоспі аж до виходу на пенсію. Кілька років й пенсіонером – завідуючим складом.

Разом з рідними, друзями колеги-лісівники пом’янулиМ.В.Серветника добрим словом, надали родині матеріальну допомогу, підтримали в організації похорону.