ГРОМАДСЬКУ АКЦІЮ РОЗПОЧАТО

Щорічна громадська акція Державного агентства лісових ресурсів України «Майбутнє лісу в твоїх руках» розпочалася 21 березня у Міжнародний день лісів і триватиме до Дня довкілля, який цього річ відзначатиметься 20 квітня.

Міжнародний день лісів (офіційно проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2012 році) у цьому році проходитиме під загальним гаслом «Ліси та освіта». Тому головним лісничим ДП «Летичівське лісове господарство» О.В.Штойком було організовано, а за участю молодих спеціалістів-лісівників проведено ряд громадських профорієнтаційних заходів, спрямованих на поглиблення еколого-лісівничої освіти серед молоді. Зокрема: 21березня було проведено урок з 28-ма школярами Летичівського ліцею №3 (місцевої селищної ради, школи, що у мікрорайоні Щедрови). Юрій Кравчук, інженер лісових культур (відповідальний за проведення акції), Олександр Айзенко, інженер з охорони захисту лісу, Дмитро Гуцалюк, мисливствознавець – молоді лісівники – нещодавні школярі, проте – спеціалісти своєї справи. Їм легко було в спілкуванні з учнями, бо зрозумілі їх вагання з майбутнього вибору професії. У доступній формі вони донесли зацікавленим старшокласникам інформацію про те, що ліс може вирости і сам, але такий ліс буде малопродуктивним, менше корисним з точки зору своїх функцій. Про те, що лісівники працюють для забезпечення суспільства деревиною, іншою лісовою продукцією, окремо зупинилися на роботі Летичівського лісгоспу, комплексі робіт із вирощування лісу, охороні та захисті, збереженні та примноженні лісових масивів.

Висловлене словами було підтверджено доброю справою. Згодом на території ліцею закипіла робота з благоустрою. Лісівники дружно, разом із учнями висаджували декоративні насадження: туї, самшит, ялівець.

Ліс плекають для майбутніх поколінь. Насадження у школі – для молодших школярів. Старшокласники відчули свою причетність до красивого і корисного.

IMG_4006 IMG_3998 IMG_3995 IMG_4003

НАГОРОДИ – ЖІНКАМ-ТРУДІВНИЦЯМ ЛІСГОСПУ

« Споконвіків образ жінки порівнюють з усім найкращим і найромантичнішим у світі. І недарма, адже жінка – це, насамперед, мати, невтомна трудівниця, берегиня роду. Всім, що ми маємо, ми повинні завдячувати саме їй – жінці». Про роль жінки у суспільстві говорили, відкриваючи урочистості до Жіночого свята, директор ДП «Летичівський лісгосп» В.М.Сивун та голова профкому Л.В.Войтина. Василь Михайлович наголошував, що українська жінка – найкраща. «Не раз довелося побувати за кордоном і щоразу переконувався, що наші жінки – найвродливіші. А ще – найтрудолюбивіші. Вони народжують, дають дорогу в життя і при тому нарівні з чоловіками активні  у розбудові суспільства, якщо це потрібно – до рук беруть зброю і беруть участь у військових операціях. Немає такої галузі господарства, де б жінка не показала своїх здібностей.

Не так багато жінок у нашому господарстві, але кожна варта доброго слова і слів вдячності за сумлінну працю.»

В.М.Сивун зачитав наказ Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП «Летичівське лісове господарство».

Згідно наказу, за сумлінну працю, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного жіночого свята, на підставі протоколу Комісії засідання Кабінету Міністрів України нагородити почесною грамотою Кабміну із виплатою грошової винагороди в розмірі 3 посадових окладів Матрунчик Надію Михайлівну – друкарку 1категорії. Вручаючи Почесну Грамоту та орден Кабміну, Василь Михайлович зазначив, що вищої столичної нагороди у галузі лісового господарства удостоїлися лише 5 жінок. Уточнював, що ордени чіпляють з правого боку, медалі – з лівого, тому бажав заслужити ще й медалей.

Почесними грамотами Хмельницького обласного управління із виплатою грошової  винагородив розмірі 0,3 посадового окладу нагороджено Ніколайчук Оксану Іванівну – головного бухгалтера підприємства та Войтину Людмилу Володимирівну, бухгалтера. Вручаючи нагороди, директор висловив надію, «що наступного року дівчатам вручатиму нагороди і з Кабміну, і з Верховної Ради, бо вони на те заслуговують».

Подяку начальника управління та грошову винагороду отримала Попик Ольга Євтухівна, бухгалтер, Почесну грамоту Летичівської РДА та Райради і грошову винагороду Каленікова Галина Михайлівна, бухгалтер.

Жодна жінка господарства не залишилася в цей день без подарунка. Кожна отримала тисячу гривень і квіти. «Ви заслуговуєте набагато вищих нагород, набагато кращих слів вдячності. Жінка не дає закінчуватися роду людському. Будьте гарними, як ці квіти, щасливими і здоровими. Нехай на ваших перехрестях будуть лише надійні друзі. Благополуччя вам і вашим родинам», – бажав усім Василь Михайлович.

 

«ТВОРИ ДОБРО, ПОКИ ЩЕДРА РУКА»

Протягом десятків років  ДП «Летичівський лісгосп» немає заборгованості із заробітної плати, зі сплати Єдиного соціального внеску, платежах до бюджету заборгованість теж відсутня. Більше того – у лісівників – одна з кращих заробітних плат у районі. Такими показниками не може похвалитися жодне підприємство чи організація. Звичайно, це заслуга усього трудового колективу на чолі з його директором, а ще … бухгалтерів, які своєю кропіткою працею часто залишаються непомітними. Але, не було б їх безкінечних розрахунків, не було б і прибутків. Це добре розуміє В. М.Сивун, тому в переддень Жіночого свята не міг обмежитися лише вітаннями. Доброго слова і щирої вдячності удостоїлися усі жінки підприємства, особливо – економісти, бухгалтери. «Найбільше таки дісталося» – головному бухгалтеру, хоч як Оксана Іванівна і не любить на свою адресу ні різного роду похвали, ні подібної писанини.

«В жінках найбільше ціную розум, – ділиться своїми роздумами Василь Михайлович. – Кожна жінка по-своєму гарна. І як би це м’якше було сказано: навіть яка не видалася вродою, але коли вона розумна – за таку ніде не буде соромно. У нашого ж головного бухгалтера – дуже рідкісне поєднання розуму і краси. Головні її риси – відповідальна, здібна, віддана роботі, добросовісна, пунктуальна. Цими якостями виокремлювалася, будучи ще молодим спеціалістом, заступником головного бухгалтера. «Бути тобі, Оксано, головбухом»  – напророкував ще тоді. Так і сталося.

Відколи Оксана Іванівна призначена на найвідповідальнішу посаду – жодного разу про це не пошкодував. Де б не була – нарівні з директором відчуває відповідальність. Головний аргумент у роботі – довіра. І їй подекуди довіряю більше, ніж самому собі.

Оксана Іванівна не залишить місця роботи, допоки не зробить наміченого, щодень доводить свою професійність. Наполеглива, виважена, інтелігентна, приваблива, але дуже скромна. Уміє вислухати, доброзичлива, справжня українка. Заслуговує найкращих слів, якщо ж стисло, то погоджуюсь з мудрим висловлюванням, що «бухгалтер – то государеве око».

Народилася Оксана у травні 1980року у с.Анютино. Батьки працювали в автопарку. Батько Іван Арсентійович Матяж шоферував, мама – Євгенія Іванівна обіймала посаду економіста. Оксана навчалася у Летичівській №1. Дисциплінованою відмінницею була з першого до випускного класу і закінчила школу з золотою медаллю. Перечитала усе, що за програмою і поза нею, учила напам’ять і гарно декламувала. Здавалося, наголос зробила на гуманітарних науках. Але ж ні, для вступу і для життя обрала точні науки, ще раз довівши правильність твердження: якщо людина талановита, вона талановита у всьому.

У 2000році  Оксана влаштувалася на роботу у контору ДП «Летичівського лісгоспу» бухгалтером. У 2002 успішно закінчила навчання у Хмельницькому Університеті «Поділля» зі спеціальності «Облік і аудит», здобувши кваліфікацію економіста і вже у 2003 році їй було довірено посаду заступника головного бухгалтера.  З 2013 року Ніколайчук Оксана Іванівна – головний бухгалтер підприємства.

Вона зачаровує з першого погляду. Просто хочеться дивитися і милуватися. Робота в бухгалтерії (хоча, здається малорухливою і непомітною) – це шалений темп і величезні навантаження. Але саме такий ритм життя обрала Оксана. Вона завжди привітна й усміхнена. Звідки на все беруться сили, коли до вечора просто хочеться впасти і дати спокій думкам? Відповідь проста – йти по життю з оптимізмом, цінувати те, що маєш, вірити, що все краще – попереду. Є тимчасові труднощі, одні більші, інші – менші, вони різняться часом, за який їх потрібно вирішити.

Оксана Іванівна має кращі найважливіші людські риси. Вона любить людей, переживає їх невдачі й чим може допомагає. Якщо жінка – господиня у домі, то і на відповідальній ділянці роботи – буде лад. Бо порядок у домі, на робочому столі – порядок у думках.  Якщо вона добра мама, то відчуває біль кожного. І радість розділить, і підтримає у важку хвилину.

Здавалося б – головний бухгалтер, мала б бути гоноровою та пихатою. Зовсім… Проста, добра, щедра – так відзиваються про головбуха  її колеги. На вихідні напече добренького – пригощає. Ніколи ні з ким не свариться, до всіх у неї знайдеться добре слово.

«Кто найдет добродетельную жену – цена ей выше жемчугов. И верно в ней сердце мужа и он не останется без прибытка…» – словами із книги Есфірь  можна розповісти про Оксану Іванівну, як про  дружину і маму. З чоловіком  знайомі зі шкільної парти. Йому було 15, їй – 13. Розлучалися хіба що під час навчання. Спільні захоплення, спільні інтереси… Одружилися у 1999-у, у 2001-у народилася їх дочка. Зараз вона студентка. І коли в  будні дні її батьки до останку віддані роботі, то вихідні, коли дитина в обов’язковому порядку приїжджає додому, вони  кожну хвилину присвячують їй. І планету з іменем Ольга відкривають заново щодня. І бабусь з дідусями потрібно провідати, і до улюблених місць у лісі заглянути, і… куди тільки не забажає їх різностороння уява.

Чи не шкодують, що молоді, з величезним потенціалом і можливостями, а залишалися дома, не шукали кращої долі у чужих світах? Ніскільки. І у цьому вони одностайні. Інших розуміють, а от себе за межами Летичева не уявляють. Чи то ще по-дитячому, чи вже по-батьківськи, але тісно прив’язані до своєї маленької Батьківщини, землі, на якій виросли. Залишити батьків, містечко, в якому пройшло дитинство, юність?… Не змогли б.

Чи у всьому Ніколайчуки доходять спільної думки, чи не сваряться? І сперечаються, і сваряться. Хоча б за  землю власного обійстя. Господар напланував посадити фруктові дерева, Оксана виявилася вправнішою – висадила квіти. Щороку чорнобривці з айстрами займають все більшу територію…

Атмосферу затишку, добра і  тепла їй вдається створити у всьому.  Не по роках мудра і розсудлива. ЇЇ жіночий пильний погляд нічого не упустить, а кмітливий розум підкаже, де можна зекономити, а в чому й розщедритися. Ніби по настановах старців – «твори добро, поки щедра рука».

ПРОСТО РОБИТИ СВОЮ РОБОТУ

«Я нічого особливого не зробила, не потрібно мене хвалити, просто роблю свою роботу»,  –  як завжди, відмахуючись від чергової подяки директора або колег за сумлінно виконане завдання, відкаже Надія Михайлівна.

Їй не здаються інші професії кращими, не заздрить вищим посадам, не жаліється на роботу,  бо відчуває себе комфортно саме на своєму місці. Хоча у шкільні роки, як і більшість ровесників, (бо навчалася добре), мріяла про ВУЗ, студентське життя, велике місто… Але, хоч трохи по порядку.

Надя народилася у вересні 1978року  у Летичеві. Її батько – Голова Михайло Анатолійович – працював  ще у старому лісгоспі. Спочатку кранівником, потім – на лісовозі вже у теперішньому. Сумлінним був у роботі, відповідальним за зроблене, а ще за дружину, дітей, бо підростали дві дочки і потребували батьківської турботи. Не судилося йому, як кажуть, вивести їх в люди,  злощасна ДТП обірвала його життя. Мама Наді, Олена Йосипівна,  працювала лаборантом на маслозаводі, рано овдовівши, шукала підзаробітків, бо мала замінити тепер і батька, щоб діти не відчували нужди.

Сім’я проживала у лісгоспівському будинку і неабияку підтримку відчувала від директора лісгоспу В.М.Сивуна. Байдужим спостерігачем він не був ніколи, у важких життєвих ситуаціях завжди допомагав, а тут родина залишилася без годувальника, будучи працівником підприємства… Олена Йосипівна, крім основної роботи, сторожувала у лісгоспі, трудилася на городах.

Наді було лише 15, коли не стало батька. Старша сестра Людмила на той час визначилася з навчанням, роботою, родиною, за неї Олена Йосипівна була більш-менш спокійною,а от за меншу душа боліла. Вона приховувала це від самої себе, але хотіла, щоб її меншенька залишилася тут, не шукала кращої долі за межами Летичева, бо залишатися самій було не сила.

По закінченні школи (Летичівської №1), Надя відвезла документи до Камянець-Подільського ВУЗу, але не пройшла за конкурсом. Замінила маму, стала сторожем, а за рік по тому вийшла заміж. Найкращі жіночі університети – сімейні. Цього ще тоді не усвідомлювала Надя, але її мама тішилася з того, що дочка поряд і вона ніби благословила її на роботу у лісгоспі. Що могла, чим могла, тим і допомагала, а на той час це було найкращим варіантом. З материнським благословенням ніякі напасті не страшні й дорожчі вони всякого приданого…

Із загального стажу роботи – лише стаж у лісовій галузі, без місяця 20 років. Без відриву від виробництва дівчина закінчила Березнянський лісо-технічний коледж, що у Рівненській області. Працювала секретарем, контролером лісозаготівельного виробництва Летичівського лісопункту. З 2013 року молодший спеціаліст Надія Михайлівна Матрунчик – друкарка 1 категорії ДП «Летичівське лісове господарство».

Головна її риса – обов’язковість. Без такої, а ще пунктуальності, організованості,  сумління на цій посаді – ніяк. Це з першого погляду її робота непомітна, коли ж з якихось причин Наді 5 хвилин нема на робочому місці – аврал! Її чекають… І свої, і приїжджі…, і телефонні дзвінки, і всякого роду ділові папери. Все це входить у її обов’язки і всьому вона має дати раду. Вхідній та вихідній документації, попередньому розгляду ділової кореспонденції, підготовці проектів документів, інформаційним матеріалам, рахункам, багато чого іншого, щодень і незнайомого. Офісне діловодство з використанням сучасних програмно-технічних засобів вимагає неабиякої зібраності і грамотності.

При значному обсязі роботи  Надія Михайлівна залишається привітною, уважною до людей. Навіть, коли й доведеться з ким, як вона це розуміє, посваритися, вона сміється. За її привітний сміх, доречний жарт її ще більше поважають…

А керівництво цінує. Матрунчик Н.М. неодноразово удостоювалася почесних грамот та подяк від ДП «Летичівське лісове господарство», відзнак від Летичівської РДА та Районної ради.

Коли на роботі цю жінку цінують за кмітливий розум, то дома – за добре серце і турботливі руки. Рукам дістається… І знову Надя сміється. Бо чого тільки не доводиться ними робити: і по будівництву, і в городі, і в домашньому господарстві. Тут себе не жаліє. І дарма, що ті руки не мають дорогих прикрас, сучасних манікюрів, врешті: хіба це так важливо?  Материнські руки гарні без прикрас. Як і мама її не шкодувала себе, все робила заради дітей, так і вона тепер. У цьому її щастя. І щодень вдячна Богу  за них, за можливість радіти їх успіхам, віддавати свою любов. Дітей у Матрунчиків двоє: старша –  Галя, молодший  – Михайло. Обоє – студенти Вінницького аграрного університету. Дочка навчається на факультеті економічної кібернетики, син – електроенергетики. Дочка вийшла заміж і дітей прибавилося, мають гарного зятя.

Чоловік Надії – Сергій Миколайович – у всьому підтримує. Він теж лісівник і трудова його біографія тісно пов’язана з лісовим господарством. Тут він працював кочегаром, лісорубом, навчався. Тепер він – вальник 6-го розряду.  У 2015 році був учасником АТО, відслужив більше року на полігоні.

Надія Михайлівна вважає, що нічого в житті вона не досягла, нічого особливого не зробила… А – ні. Давно мудрими підмічено, що саме завдяки таким скромним жіночкам, їх відданості роботі, родині й існує цей світ, від подібної простоти він стає добрішим.

IMG_20190306_090618

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР ЗА 2018 РІК ВИКОНАНО.

ВЗЯТО СТАРТ НА 2019!

Збереження лісових ресурсів, створення нових лісових насаджень, їх раціональне використання – пріоритетне завдання ДП «Летичівський лісгосп». З цим завданням з року в рік відмінно справляється колектив із 223 працюючих. З них – 163 робітники, 18 жінок, 60 керівників та спеціалістів під багаторічним керівництвом В.М.Сивуна.

Василю Михайловичу й було надано перше слово для доповіді на конференції трудового колективу, що відбулася 25 лютого.

Директор, звітуючи перед делегатами конференції, проінформував про основні досягнення колективу за результатами роботи за 2018 рік. Зокрема: за 2018 рік в лісгоспі було проведено відтворення лісу на площі 52,6га. Плантацій новорічної ялинки – 1,0га. Для майбутніх років у посівне відділення розсадника було висіяно насіння на площі 1,1га.

Завдяки злагодженій роботі державної лісової охорони, проведенню роз’яснювальної роботи серед населення і належному висвітленню у ЗМІ по підприємству за минулий рік  не допущено жодного випадку лісової пожежі. З метою запобігання пожежам в найнебезпечніший для них період  були проведені завчасні необхідні заходи.

Робота з охорони праці була спрямована на підвищення технологічної та трудової дисципліни, було прийнято міри задля профілактики виробничого та побутового травматизму. Було проведено щорічне спеціальне навчання з участю страхового експерта з охорони праці та перевірку знань працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Всього ж службою охорони праці було проведено 32 цільових та комплексних перевірок, що виявили 53 недоліки та порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

На заходи з охорони праці витрачено 233690 грн., це – забезпечення спецодягом, засобами індивідуального захисту, технологічного та іншого виробничого обладнання, проходження медоглядів, навчання питань з охорони праці, безпечні роботи на висоті.

За 2018 рік отримано чистого доходу від реалізації продукції власного виробництва більше попереднього року і темп росту складає 133,5%. Значно збільшився і обсяг реалізації продукції переробки.

Продуктивність праці на 1-го штатного працівника за 2018 рік становить 424тис.393грн., що на 101тис.666грн. більше минулого року.

По лісовому господарству середня заробітна плата зросла  більш як на 4 тисячі і становить 16тис.660грн. Темп росту – 172%.

Щодо фінансової діяльності: внесено платежів до бюджету – 23 503тис.грн., виплачено премії до ювілеїв, в зв’язку з народженням дитини, премії до свят, за трудове суперництво, допомоги на поховання, перераховано на навчання працівників.

Заборгованість із заробітної плати, платежах до бюджету, сплаті Єдиного соціального внеску – відсутні.

Основним видом продукції переробки підприємства є пиломатеріали обрізні соснові, що експортуються на Китай, пиломатеріали необрізні грабові на Єгипет та пиломатеріали необрізні дубові на Польщу. Також пиломатеріали обрізні та необрізні хвойних та листяних порід для власного споживання та на внутрішній ринок.

Продукція переробки, що виготовляється і реалізується підприємством, уся належної якості, тобто у відповідності до вимог договорів та контрактів.

З метою поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин, щорічно проектується та проводиться цілий комплекс біотехнічних заходів. Це – покращення кормових та захисних властивостей угідь, підгодівля диких тварин, зменшення чисельності хижаків. На зиму було заготовлено сіно, кормові віники, зерновідходи.

У своїй співдоповіді голова профкому Л.В.Войтина підкреслила, що колектив підприємства зробив усе можливе для виконання технічно-економічних показників і реалізації продукції, що у свою чергу дало можливість забезпечити всіх працюючих заробітною платою та соціальними пільгами, що передбачені в колективному договорі.

Як позитивне, протягом звітного року адміністрацією, крім премій до ювілеїв, державних свят були виплачені кошти при виході на пенсію, перераховано на путівки, на оздоровлення дітей в оздоровчих закладах.

Згідно колдоговору, працівникам виділялася паливна норма за 50 відсотків вартості, проводилася відповідна робота і культурно-масова.

На завершення виступу Людмила Володимирівна побажала колективу попри усілякі труднощі утриматися на досягнутих позиціях, домогтися ще кращих результатів.

Заслухавши та обговоривши доповіді Сивуна В.М. та Войтини Л.В., конференція трудового колективу постановила: колективний договір між роботодавцем і трудовим колективом за 2018 рік вважати виконаним. Колективний договір на 2019 рік із змінами і доповненнями – схвалити.

В роботі конференції взяли участь представники з обласного центру: Лісовий В.М. – голова Хмельницького обкому профспілки працівників лісового господарства та Колесник В.Г. – заступник начальника Хмельницького обласного управління лісового і мисливського господарства – головний інженер управління.

 

ПРЕКРАСНЕ І … КОРИСНЕ

Голубу ялину відносять до елітних порід. Дерево, як прикрасу, висаджують біля будівель історичної та культурної спадщини, адміністративних приміщень, місцях проведення відомих заходів та відпочинку. Заможні добродії вважають її оригінальним доповненням у власних обійстях.

Центральна площа, що у Летичеві, була б дуже не затишною, коли б голубі ялини не прикрасили її своїми гілля-вітами. Ніжно-блакитне забарвлення тішить очі, запах лісової хвої заспокоює…

Ялинка голуба  – вічно-зелене,  хвойне дерево. Проростає в гірських долинах, краще почувається біля річок. Її висота – 25-30метрів. Коли дерево має все необхідне, вдосталь води і сонця, може сягнути і за 40 метрів, з діаметром стовбура за 1,5.  Колір має від небесно-синього до сріблястого.  Ялина – стійка до забруднення повітря, низьких температур та засух. Вона приваблива, як одиначка, коли розкішно проростає, як панна, так і в групових композиціях.

До всіх  заслуг і принад потрібно додати її вибагливість. Голуба ялина приживається дуже погано. Вирощування деревця з насінини – надто складний процес,  найбільш затратний і тривалий. Але  … захоплюючий!

Зважаючи на те, що природній ареал голубої ялини аж ніяк не нашої місцевості, бо й не України, лісівникам не легко приборкати норовливість цього дерева. Але краса його того вартує.

Про ялину багато знає і розповідає головний лісничий О.В.Штойко. Він дбає і про збір насіння. Його й організував цього тижня. Збирали насіння з ялин, що прикрашають вхід до адмінприміщення лісового господарства. Голуба ялина вибаглива й до насіння. Зібрати його можна раз у два роки: у зимові місяці, не даючи можливості розкритись шишкам. Зрілі шишки – світло-коричневого кольору,  від вітру вони не впадуть, їх на височині потрібно зірвати. Для цього був організований підйомний кран. І як добре, що у лісництві завжди працюють не лише фахівці-спеціалісти, а й спритні хлопці. Цьогоріч цю місію виконали Юрій Кравчук – інженер лісових культур та Назарій Остапишен – помічник лісничого Козачанського лісництва. Глянути знизу – височина, але це не завадило хлопцям зібрати кілька мішків шишок.

Далі, за словами Олександра Васильовича, шишки висушуються. З них має висипатися насіння. Висіватиметься у посівне відділення Бохнянського розсадника…

Використовуватиметься, як посадково-декоративний матеріал. А це – додаткові кошти для підприємства.

Прекрасне з неабиякою користю!

P1040597 P1040598 P1040599