ТЕХОГЛЯД РОЗПОЧАТО

Що є головним у шоферській справі? Звичайно, справний автомобіль. Не працює склоочисник, «стукає кардан» – що в першу чергу ремонтувати, що важливіше? В роботі автомобіля – нема дрібниць, все важливе, бо від справності його залежить, як безпека шофера, так і всіх учасників дорожнього руху.

Тому технічному огляду на ДП «Летичівське лісове господарство» – завжди особлива увага. Розпочався огляд у середині травня, триватиме до грудня місяця поточного року. Автомобілів, що задіяні, 25 одиниць і всім потрібна належна увага. Крази, Урали, Зіли, Газ-53, Газ-66, Уази легкові, «Ниви». За їх справність відповідає головний механік В.І.Раднєвич. Його і запитуємо: «Що потрібно для проходження технічного огляду?».

«Автомобіль потрібно підготувати. Помити, пофарбувати, технічно відремонтувати. Машина повинна бути, як технічно справна, так і укомплектована. На місці мають бути вогнегасник, медична аптечка, знаки аварійної зупинки. У шоферів – світловідображаючі жилети. Лише коли все справне і є в наявності – на Хмельницький. Без документа, який засвідчить, що «Транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним», автомобіль не має права виїжджати з гаража, тобто його експлуатація забороняється».

Володимир Іванович зауважив, що автомобілі на підприємстві далеко не нові, великовантажні лісовозні машини часто потребують, як дрібного, так і капітального ремонтів, але вони завжди в русі, при роботі. Ремонтують їх і лагодять оперативно. Шофери виконують і перевиконують норми вивезення деревини. В лісових господарствах на них чи не найбільша надія, бо від цього залежить фінансовий стан підприємства. На ремонти часто бракує коштів, але при умілому керівництві вони і знаходяться.

Три автомобілі за короткий проміжок часу, після прискіпливого технічного контролю визнано технічно справними. На черзі – інші, згідно графіка і строків.

РІДКІСНІ ВИДИ – ЗБЕРЕГТИ!

 

Саме життя вимагає, щоб кожне лісове господарство гнучко здійснювало свою діяльність, проте з вигодою не лише для суспільства, даного господарства, а й лісу.

На практиці доведено, що вести справи лісорозведення, лісовідновлення, лісокористування по-старому неможливо. Без екологічних обмежень не обійтися.

Кожен ліс має певну екологічну та соціальну цінність. У ньому зростає, гніздиться, проживає безчисленна кількість живих організмів, які мають право на життя, як і людина. Цінність полягає в наявності рідкісних видів, угруповань, місць рекреації, або природніх ресурсів, які використовуються місцевим населенням, ін. Там, де визнано, що така цінність має особливе значення, або є критично важливою, ліс можна визнати особливо цінним для збереження (ОЦЗЛ).

Сертифікація лісового господарства України поряд з іншими вимогами щодо його ведення вимагає виявлення та збереження особливо цінних лісів. Збереження таких лісів – принцип ведення лісового господарства за схемою Лісової Наглядової Ради (FSC). І там, де визнано, що така цінність має особливе значення, ліс можна визнати особливо цінним для збереження (ОЦЗЛ).

Працівниками Летичівського лісового господарства було проведено основні науково-дослідні роботи щодо виявлення локалітетів рідкісних видів рослин і тварин, де виділятимуться ділянки особливо цінних для збереження лісів.

Під час виконання науково-дослідних робіт проведено навчання з працівниками державної лісової охорони господарства у розрізі лісництв щодо польової ідентифікації потенційно можливих видів рідкісної фауни і флори,  що можуть зустрічатися у Летичівських та Деражнянських лісах. Для цього використовувалися описи рідкісних видів та їх кольорові фотографії.

За час роботи  та польового обстеження лісів було визначено цілий ряд рідкісних видів тварин та рослин, до складу яких увійшли такі, що занесені до Червоної книги України. Серед рідкісних тварин у наших лісах зустрічаються: лось, видра річкова, лісовий тхір та мишівка, сірий журавель, чорний лелека, нерозень, малий підорлик, чорний шуліка, лучний лунь, звичайна мідянка, золотий карась, великий дубовий вусач, жук-олень, жук-самітник, красуня-діва, левкоринія білобока та деякі інші регіонально-рідкісні види.

До переліку рідкісних рослин, які потребують охорони, увійшли: зозулині сльози, коручкаморозниковидна та болотяна, дволиста любка та зеленоцвіта, травневі зозульки та мясочервоні, звичайна гніздівка, білосніжний підсніжник, сибірські півники, черепи часті косарики, сон розкритий, лісова лілія, ведмежа цибуля, інші.

Під час дослідних польових робіт визначено місця, де зустрічаються перераховані види в тому чи іншому лісництві. Враховуючи їх властивості та характеристики, було розглянуто головні негативні фактори і загрози у місцях їх проживання.

Окрім рідкісних видів Червоної книги у наших лісах зустрічаються рідкісні рослинні асоціації за участю малого барвінка, плюща, ведмежої цибулі, які представляють Зелену книгу України.

Особлива увага  – ідентифікації рідкісних видів у природі, їх біологічним властивостям, стану популяцій. Запропоновано заходи щодо їх охорони та відтворення. А всі місця знаходжень представників рідкісної фауни і флори підприємства будуть нанесені на карти лісництв.

Після проведення науково-дослідних робіт зроблено і висновки.

1: Важливу роль у збереженні рідкісної лісової фауни і флори у даний час несуть об’єкти природно-заповідного фонду господарства. На їх території відмічено більшість рідкісних видів тварин і рослин. Такі природоохоронні об’єкти можуть тривалий час слугувати особливо цінними захисними ділянками для охорони та збереження біорізноманіття.

2:Ефективними шляхами збереження рідкісних видів можуть стати:

  • Своєчасне виявлення локалітетів рідкісних лісових видів тварин і рослин, їх місць проживання та зростання, анкетування їх лісовою охороною, інших зацікавлених сторін, з місцевого населення;
  • Щорічний моніторинг чисельності популяцій;
  • У місцях порогового перевищення чисельності рідкісних видів – виділення особливо цінних для збереження ділянок лісу з особливим статусом їх охорони та збереження;
  • Розробка природоохоронних програм з охорони та збереження рідкісних видів;
  • Природоохоронні та навчально-виховні заходи серед місцевого населення, зі школярами, ін..

(Консультації з основних завдань науково-дослідних робіт  надав науковий співробітник Поліського філіалу УкрНДІЛГА І.Т.Гулик).

ХОЧУ БУТИ ЛІСІВНИКОМ

Що може бути відраднішим як  потомственному, з діда-прадіда лісівнику почути від свого сина: «Хочу бути, як ти, тату, лише лісівником!»? Більшого щастя й не треба, адже він, як колись його дід, батько зумів привити своїм дітям любов до лісу…

Мельниченки – то ціла династія лісівників. З гордістю Станіслав розповідає про свого прадіда Наума Петровича, діда Прокопа Петровича, батька Василя Прокоповича, які усе своє життя віддали лісу. Працювали лісниками у Вовковинецькому лісництві, жили на кордоні і  він ще маленьким хлопчиком  й не уявляв  життя свого за межами лісу.

Народився Станіслав у с.ГончарівкаЛітинського  району Вінницької області. Навчався у середній Багринівській школі. По її закінченні у 1996 році з величезним задоволенням пішов працювати у місцевий колгоспний ліс лісником. Без спеціальної на те освіти, досвіду хлопцеві довіряли, знали бо, що справиться, що дідові й батькові «університети» малий Славко засвоїв на-відмінно. Коли колгоспні ліси перейшли до агролісів, молодий лісник не втратив посади, залишився працювати.

Але життя не стоїть на місці. У 2004 році Мельниченко влаштовується на роботу до Жмеринського держлісгоспу і вступає на навчання до Сторожинецького лісового технікуму. Працює лісником вже у Людавському лісництві.

Добре пам’ятає дату 1вересня 2006року. Цього дня він перейшов на роботу у ДП «Летичівське лісове господарство» на посаду лісника обходу №1.  Як спеціаліст лісового господарства, Станіслав Васильович вступив до Київського Національного Університету біоресурсів та природокористування. Успішно закінчив навчання, здобувши освіту магістра лісового господарства.

З 2010 року Мельниченко Станіслав – старший майстер лісу Козачанського лісництва. Цінують колеги по роботі за людяність, відкритість у спілкуванні, щирість у стосунках. За принциповість, відповідальність поважає керівництво. Якщо вже доручив директор яку справу – знає, два рази повторювати не треба, як і перевіряти – чи зроблене. Як сказали – так і зробив, за цю рису і найбільше цінують лісівника.

А він у свою чергу цінує колектив і колег, з якими працює, цінує кожен день, проведений у лісі… Бо ліс для нього – то святе. То і спокій, і натхнення. Любить ліс по-своєму, особливо, захоплюється поезією, в якій вдало оспівано почуття до лісу, його красу. І коли бракує своїх слів, щоб передати свої відчуття, декламує Сосюру: «Люблю я ліс. А хто його не любить? Він партизанові приніс жаданий захист і спочинок»… Або улюблене «Хто любить паростки кленові…». Станіслава це настільки тішить, що і він працює для століть, що і його частка у тому, що ліси ростимуть для нащадків, є. І потрібно сказати – неабияка! За його трудову діяльність, при його безпосередній участі – лісу висаджено більше 100гектарів! Набагато більше! …

При розмові Станіслав Васильович згадав свого ще одного діда, не лісівника, лікаря, ветерана Великої Вітчизняної, яким гордиться не менше, бо той теж цінував і любив ліс. Він переманював хлопця, хотів, щоб той йшов навчатися у медичний і став лікарем, пропонував неабияку підтримку при вступі. Але Слава вибрав ліс. І мудрий ветеран схвалив вибір хлопця, додаючи при цьому: «Побудоване приміщення, навіть, скажімо, завод з часом розвалиться, а от посаджений тобою ліс – то на віки…». Чомусь саме це  нехитре дідове порівняння запало в душу. Відтоді Станіслав впевнено несе по життю твердження, що ліс – був, є і буде! І наскільки його буде більше – залежить від нього, таких, як він.

***  ***  ***

15 травня Мельниченка Станіслава Васильовича вітали з ювілеєм. Голова профкому Л.В.Войтина вручила грамоту від господарства за багаторічну та сумлінну працю, високу професійну майстерність. Бажала добра і благополуччя, активного довголіття. «Вам і вашій родині бажаємо здоров’я. Без нього не милі всі добрі діла.

В здоров’ї – багатство, і радість, і сила.

І більшого щастя на світі нема.

А Ваша енергія, мудрість та сила

Нехай не згасають ніколи з літами.

Душа ж Ваша чиста, велика й красива,

Та посмішка щира хай буде між нами.

До вітань Людмили Володимирівни приєднувалися колеги. Заключним вітанням було від директора підприємства. Василь Михайлович відмітив ювіляра за сумлінність у роботі, відданість професії,  побажав до наступного ювілею стати «заслуженим лісівником». (Пророчість у побажаннях директора давно підмічена. Поживемо, побачимо).

А поки що іменинник приймав вітання, телефон не змовкав. І хоч 40-річчя, зазвичай не відзначається, але для Мельниченків – це свято.

Щасливий той, хто з радістю поспішає на роботу, а ще більше той, хто з радістю спішить додому. Щасливий наш іменинник, бо його поважають на роботі, люблять і чекають дома. «За що любите?» – запитання адресоване дружині Наталі Іванівні. «За те, що добрий, веселий. За те, що любить нас…»

Родина Мельниченків з 2006 року проживає на Новій Гуті на лісовому  кордоні. Мають трійко діток: Валентина, Євгенія та Алінку. Діти завжди з нетерпінням чекають на тата. З ним весело і «прикольно», не знають його сумним, нецікавим. Як і на роботі, він  з домашніми обов’язковий. Якщо пообіцяв поїздку куди – поїдуть, купити велосипед  – купить. Наталя Іванівна раніше й не могла уявити, як це вони з дітьми мають жити у лісі, а тепер не уявляє їх життя без лісу. Навіть найменшенька не любить у когось в гостях затримуватися, скоріше б додому. З радістю розповідала про дитячі захоплення, про вибір старшого сина, який раніше бажав стати олігархом, тепер – лісником. Щасти вам, дорослі й малі Мельниченки!

20190515_113952 20190515_114104

УЧАСНИКИ ЗАХОДУ СПРАЦЮВАЛИ НА ВІДМІННО

У ЗМІ, зустрічах з школярами, інших заходах, як лісівники, так і рятувальники нагадують: ЩОБ ЗАПОБІГТИ ВИНИКНЕННЮ ПОЖЕЖ, ПОТРІБНО ДОТРИМУВАТИСЯ ПРАВИЛ ПРОТИПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ. І вкотре пояснюють, що не можна залишати розведених вогнищ без нагляду, розкладати багаття поблизу сухої трави, місце багаття засипати землею й таке ін. Якщо ж виявили незначне загоряння – спробувати його загасити самотужки. Поради, як це зробити. Якщо не вдається і пожежа почала поширюватися – негайно повідомляйте лісівників та пожежників!

А от як себе будуть вести після повідомлення на «101» відповідні служби наглядно показують подібні спільні навчання. Такі відбулися на базі Бохнянського лісництва ДП «Летичівський лісгосп».

Працівники лісової охорони господарства разом із працівниками 15-ї добровільної пожежної дружини Державної рятувальної частини смт. Летичева зібралися на спільні пожежно-тактичні навчання для ліквідації умовної лісової пожежі. Навчання мали за мету на практиці відпрацювати спільні й злагоджені дії з ліквідації пожежі. Пожежа – це завжди – небезпечно, бо непередбачувано.

В ході навчання було відпрацьовано ситуацію, яка найчастіше може трапитися – внаслідок залишеного відпочивальниками багаття.

І хоч гасіння багаття було умовним, учасники заходу віднеслися до навчання з усією серйозністю. Власними силами (це продемонстрували працівники лісової охорони), а також із залученням аварійної техніки (до лісівників долучилися рятувальники).

Під час тренувань були враховані дії всіх, вказано на зволікання (навіть найменші – вони не допустимі), кожна хвилина – то врятований ліс і чиєсь життя у ньому, тому спільні навчання дуже й дуже важливі. Завдяки чіткій і злагодженій роботі всіх підрозділів загорання швидко ліквідовуються.  Було продемонстровано різні методи боротьби з пожежами, перевірено готовність, як техніки, так і особового складу, відпрацьовано взаємодію між собою підрозділів, чіткість та злагодженість при пожежі.

Керівництво пожежної служби залишилось задоволеним підготовкою, як пожежників, так і лісівників.

Їх оцінка «Із поставленим завданням справилися на-відмінно!».

IMG_4155 IMG_4157 IMG_4160

КОЛИ ЩЕ ВСЕ ПОПЕРЕДУ

Хоч день зранку видався похмурим, у конторі ДП «Летичівське лісове господарство» було весело і по-доброму гамірно. Лісівники заходили до лісового відділу і щиро, кожен по-своєму фантазуючи, вітав інженера лісового господарства, колегу, товариша Сергія Івановича Одійчука з 30-річчям!

Чого замало у молодого спеціаліста, то лише років. А от знань, відповідальності, відданості професії – доволі, щоб у його роки користуватися авторитетом, як серед молодших, ровесників, так і старших від себе спеціалістів. (Цього не приховати у простому дружньому вітанні). Організовано було й офіційне привітання ювіляру, з подарунками, врученням Почесної грамоти: за сумлінну працю, високу професійну майстерність. Голова профкому Л.В.Войтина, вручаючи, зверталася до винуватця свята з найкращими словами вітань. Бажала життя довгого і щасливого, багатого на добро і повагу, сповненого приємних подій, гарних друзів. «Нехай рідна домівка повниться теплом, любов’ю, затишком і лише радістю». «Усе задумане нехай збувається». «Щоб стрічав славні дати до ста літ»… Бажали радіти життю, а ще доньку і сина, а ще… Чого лише не побажаєш – все ще попереду. На радостях хотіли ювіляра (за українським звичаєм, щоб ріс вгору і був здоровим) дружно підкинути на руках… По-дорослому  Сергій Іванович відмовився.

Чоловічий колектив – особливий. Не приховує іменинник, що задоволений своїм вибором і що доля розпорядилася зростати саме у такому тісному колі однодумців, де кожен по-своєму вникає у життя лісу, любить його незрадливою і непідробною любов’ю.

інж

IMG_20190507_104005 IMG_20190507_104028

 

ЗБІЛЬШЕНО ШТРАФИ І КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

25 квітня 2019року  Верховна Рада України ухвалила в цілому проект закону  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів». І вже 30 квітня зі змінами закону були ознайомлені на нараді лісівників працівники ДП «Летичівське лісове господарство». На нараді були присутніми головні спеціалісти господарства, державна лісова охорона, майстри лісозаготівель, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, лісники.

«Тепер, якщо незаконна вирубка принесе збитків понад 20 000грн., то такому «лісорубу» загрожує в’язниця від 3 до 7 років, за контрабанду у великих розмірах – від 5 до 12 років. Кримінальна відповідальність за контрабанду починається з півтори машини дров», – розтлумачував статті закону завідуючий сектором кадрів та юридичного забезпечення господарства В.С.Ніколайчук.

Валерій Сергійович відзначив, що ухвалений законопроект є альтернативним до проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення заходів, направлених на збереження українських лісів». Законопроект посилює адміністративну відповідальність за правопорушення у цій сфері. Ефективним механізмом боротьби з незаконними рубками має стати збільшення розміру штрафів, передбаченими відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Їх пропонується збільшити вдвічі, аби ліквідувати диспропорцію між порубками лісу, як адміністративним та кримінальним проступком.

Починаючи вже з 1січня обов’язковою вимогою для настання кримінальної відповідальності за незаконні порубки було нанесення істотної шкоди природному середовищу розміром в майже 2мільйона гривень. Це близько гектара лісу. Все, що менше – відноситься до адміністративної відповідальності.

Про забезпечення ефективної охорони, більш належний захист лісових обходів, раціональне використання та відтворення лісів говорив на нараді головний лісничий господарства О.В.Штойко.

Коротким, проте лаконічним було заключне слово директора лісгоспу В.М.Сивуна. Він наголосив, що лісівники мають працювати в точній відповідності до законодавства.

 

IMG_20190430_181352IMG_20190430_181342